Євроінтеграція без ілюзій: що відбувається з економічними реформами України на шляху до ЄС

Україна поступово наближає своє законодавство та економічні інституції до правил ЄС. Але швидкість змін залишається нерівномірною, а частина важливих реформ поки що існує більше на рівні планів, законопроєктів і створення нормативної бази, ніж у практиці. Саме це показує новий аналітичний звіт «Економічні аспекти України в євроінтеграції: імплементація рекомендацій Європейської Комісії».

Презентація аналітичного звіту, яка відбулася 15 вересня 2026 року, стала нагодою подивитися на євроінтеграцію не через загальні політичні заяви, а через конкретні зміни в економіці, що вже зроблено, де Україна просунулася, а де темпи реформ залишаються недостатніми.

Дослідження охоплює сім переговорних розділів кластерів 2 «Внутрішній ринок» та 3 «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання»: «Вільний рух товарів», «Конкурентна політика», «Фінансові послуги», «Цифрова трансформація та медіа», «Оподаткування», «Підприємництво та промислова політика» та «Митний союз». Автори дослідження оцінювали стан виконання рекомендацій Європейської Комісії, наданих Україні у Звіті за 2025 рік, а також прогрес, досягнутий у відповідних напрямах у першій половині 2026 року.

Одна з ключових тез дослідження звучить наступним чином: Україна демонструє поступовий прогрес, однак у багатьох сферах реформи ще не завершені.

Це особливо помітно у сфері технічного регулювання та вільного руху товарів. У квітні 2026 року були ухвалені закони, які наближають систему акредитації, технічного регулювання та ринкового нагляду до європейських правил і створюють передумови для укладення Угоди ACAA — так званого «промислового безвізу». Окремо оновлено правила державного ринкового нагляду, зокрема для інтернет-торгівлі та маркетплейсів.

Це важливий крок. Але сам факт ухвалення закону ще не означає завершення реформи. Наступне питання: чи працюватимуть нові правила, наскільки спроможними будуть інституції та чи відчує ці зміни український виробник, який хоче вийти на європейський ринок.

Саме цей перехід від формального наближення законодавства до його повноцінної імплементації стає одним із головних викликів наступного етапу євроінтеграції.

Найбільш показовою є ситуація з конкурентною політикою.

Дослідження фіксує обмежений прогрес у цій сфері. Україна продовжує адаптацію законодавства, а Національна програма адаптації законодавства до acquis ЄС визначила для переговорного розділу 8 «Конкурентна політика»  41 цілі, досягнення яких вимагає імплементації 64 актів права ЄС (acquis).

Водночас залишаються невиконаними важливі зобов’язання, зокрема щодо відновлення повноцінного контролю державної допомоги.

Тому питання конкуренції сьогодні виходить далеко за межі формальної відповідності європейським нормам. Ключовим є те, наскільки український ринок стане справді конкурентним, прозорим і передбачуваним для бізнесу та наскільки спроможним і незалежним буде АМКУ у забезпеченні ефективного конкурентного середовища.

У фінансових послугах Україна демонструє помітну динаміку. За оцінками НБУ, рівень регуляторної еквівалентності українських банків стандартам ЄС зріс із 50% у 2022 році до 78% у 2025 році.

У першій половині 2026 року було зроблено низку наступних кроків: набув чинності закон про кредитні рейтинги, НКЦПФР підписала міжнародний меморандум IOSCO, законопроєкт про віртуальні активи на основі MiCA підготовлено до другого читання, а законопроєкт про сек’юритизацію та покриті облігації парламент ухвалив у першому читанні.

Водночас одна з умов Ukraine Facility — внесення законодавчих змін для покращення врегулювання проблемних кредитів — станом на кінець першого півріччя залишалася невиконаною. Тобто і тут картина неоднозначна: інституційне та нормативне зближення прискорюється, але окремі складні елементи реформи залишаються незавершеними.

Одним із найбільш динамічних напрямів залишається цифрова трансформація. У звіті зафіксовано 100% виконання завдань плану Ukraine Facility у цьому напрямі. Серед ключових кроків — формування нормативної бази для інтегрованої електронної ідентифікації, створення єдиної цифрової екосистеми управління публічними інвестиціями та імплементація принципів інтероперабельності, що забезпечують сумісність українських цифрових сервісів із цифровими системами ЄС.

Попереду подальша гармонізація законодавства у сферах електронних комунікацій, цифрових послуг, регулювання штучного інтелекту та інших складових цифрового ринку ЄС. Це один із напрямів, де євроінтеграція буквально стає частиною щоденної взаємодії держави, бізнесу та громадян.

Особливо важливим для підприємців є переговорний розділ 20 «Підприємництво та промислова політика». І тут цифри засвідчують поступальний рух. Із 86 заходів Стратегії розвитку МСП до 2027 року станом на 25 червня 2026 року виконано 35, ще 47 перебували у процесі реалізації, а за чотирма заходами строк виконання ще не настав.

Україна продовжує дерегуляцію, цифровізацію послуг, підтримку МСП, розвиток експорту та інтеграцію бізнесу до програм ЄС.Показовим прикладом є  система «єДозвіл»: на декларативний принцип уже переведено 48 дозволів, 19 ліцензій і близько 500 інших публічних послуг для бізнесу. Уряд також запропонував скасувати 63 застарілі, дублюючі або неактуальні регуляторні інструменти.

Для підприємця саме такі зміни є найбільш відчутним виміром євроінтеграції. Не кількість ухвалених нормативних актів визначає її практичний результат, а те, скільки часу бізнес витрачає на отримання дозволу, наскільки передбачувано діє держава та наскільки простішими й зрозумілішими стають правила ведення бізнесу.

Податкова сфера залишається однією з найскладніших.

У 2026 році затверджено Стратегію реформування системи управління державними фінансами на 2026–2030 роки, запроваджуються цифрові інструменти адміністрування, імплементовано ключові положення DAC7 щодо звітності операторів цифрових платформ. Водночас низка системних питань залишається відкритою, зокрема щодо спрощення адміністрування ПДВ та реформування окремих пільгових податкових режимів.

Це ще один приклад того, що євроінтеграція  не про механічне копіювання норм ЄС. Вона вимагає змінювати саму логіку державного управління та взаємовідносин держави з бізнесом.

Окреме значення має переговорний розділ 29 Митний союз.

Україна працює над новим Митним кодексом, який має наблизити митне законодавство до Митного кодексу ЄС, змінити підходи до процедур, авторизацій, гарантій та декларування. Серед основних пріоритетів це подальше впровадження NCTS та підготовка до наступної версії системи «митного безвізу».

Але дослідження звертає увагу і на ризик, який часто залишається поза публічною дискусією, а саме   недостатність фінансування реформування митниці.

Отже, навіть добре спроєктована реформа може сповільнюватися, якщо немає достатніх ресурсів та інституційної спроможності для її реалізації.

Головний висновок звіту не можна звести ні до «Україна все виконує», ні до «реформи не працюють». Реальність складніша.

Україна рухається вперед, адаптує законодавство, створює нові інституційні та нормативні механізми. Але за сімома дослідженими переговорними розділами залишається значний обсяг роботи. Особливо важливо забезпечити не лише транспозицію acquis ЄС, а й ефективне застосування нових правил на практиці із достатнім ресурсом, спроможними інституціями та дієвим контролем.

Саме тому подібний моніторинг потрібен не лише державним органам чи експертному середовищу. Він потрібен громадянському суспільству, бізнесу, органам місцевого самоврядування та всім, хто хоче розуміти, де саме Україна перебуває на шляху до ЄС і що має відбутися далі.

Адже євроінтеграція починається із законів, але перевіряється практикою.

І наступне питання для України вже не стільки «чи ми наближаємося до ЄС?», скільки «наскільки глибоко європейські правила вже працюють в Україні?»  Саме на нього і варто шукати відповідь під час наступного етапу реформ.

Аналітичний звіт  «Економічні аспекти України в контексті євроінтеграції: стан виконання рекомендацій ЄС» підготовлено  Агенцією місцевого економічного розвитку Яворівщини в рамках проєкту «Підтримка діяльності Української національної платформи ФГС СхП у 2025-2026 р.», який реалізує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за фінансової підтримки Європейського Союзу.

 

Звіт ТУТ